Серед міських скульптур Дніпра є твори, які цікаві не лише зовнішнім виглядом, а й власною біографією. “Юність Дніпра” належить саме до таких. Три бронзові дівочі постаті біля великої ріки здаються природною частиною набережної, хоча шлях композиції до цього місця був довгим. Її створили ще на початку 1980-х років, після першого встановлення швидко демонтували, а згодом робота роками чекала на повернення в міський простір. Сьогодні пам’ятник “Юність Дніпра” у Дніпрі можна побачити на Січеславській Набережній, неподалік центральної частини міста.
Де знаходиться “Юність Дніпра”
Скульптурна композиція розташована на Січеславській Набережній, біля Дніпра. Як практичний орієнтир можна використовувати Дніпровський державний цирк – скульптура міститься на набережній навпроти нього. У туристичних каталогах для об’єкта також наводяться координати 48.469907, 35.054111.
| Параметр | Інформація |
|---|---|
| Назва | “Юність Дніпра” |
| Місто | Дніпро |
| Розташування | Січеславська Набережна |
| Орієнтир | район навпроти Дніпровського цирку |
| Автор | Петро Куценко |
| Рік створення | 1982 |
| Матеріал | бронза |
| Маса | близько 3,5 тонни |
| Сюжет | три українські дівчини у човні з вінками |
Для туриста це зручна пам’ятка ще й тому, що її не потрібно шукати далеко від звичних прогулянкових маршрутів. Центральна частина набережної сама по собі є одним із найвідоміших громадських просторів Дніпра, а “Юність Дніпра” безпосередньо пов’язана з річкою не тільки місцем розташування, але й сюжетом.
Що саме зображено у композиції
Якщо дивитися на пам’ятник не знаючи його історії, сюжет усе одно читається досить легко. У човні стоять три молоді жінки в українському традиційному вбранні. У руках вони тримають вінки. Це не випадкові декоративні деталі – Петро Куценко звернувся до образності свята Івана Купала та звичаю пускати вінки на воду.
Саме тому розташування композиції біля річки має особливе значення. Вода тут фактично продовжує сюжет скульптури. Глядач бачить не абстрактну групу фігур, а сцену, яка ніби відбувається просто на березі: човен, дівчата, вінки і Дніпро поруч.
У задумі автора центральним був образ української дівчини – її благородства, душевності та щирості. У результаті композиція вийшла не монументальною в традиційному розумінні, а радше ліричною. Тут немає постаті на високому п’єдесталі чи урочистої історичної сцени. Головними стають молодість, народний звичай і зв’язок людини з річкою.
Автор пам’ятника – Петро Куценко
“Юність Дніпра” створив скульптор Петро Євлампійович Куценко. Робота була завершена у 1982 році, а на її створення, за свідченнями самого митця, пішов приблизно рік. Композицію відлили в бронзі. Її загальна маса становить приблизно 3,5 тонни, тому за зовнішньою легкістю сюжету прихована доволі масивна конструкція.
Цікаво, що сьогодні ця робота сприймається як органічна частина міста, хоча саме її виразно українська образність свого часу стала проблемою. Дівчата в українських сорочках, купальські вінки та народний мотив виявилися надто помітними для радянської ідеологічної системи середини 1980-х.
Чому скульптуру прибрали з набережної
Перша поява “Юності Дніпра” у міському просторі відбулася у 1984 році. Композицію встановили на набережній, на території, де пізніше з’явився монумент воїнам, загиблим в Афганістані. Проте простояла вона зовсім недовго – приблизно півтора-два місяці. Після цього її демонтували. У місцевих історичних матеріалах причину пов’язують із тим, що партійне керівництво побачило у виразній українській символіці композиції небажані “націоналістичні” мотиви.
Так почався найдивніший період в історії пам’ятника. Бронзові дівчата, яких створювали саме для відкритого простору біля Дніпра, фактично залишилися без постійного місця.
Спочатку композицію зберігали у приміщенні старого цирку. Пізніше її перемістили до району з’їзду з Кайдацького мосту. У певний момент виникла навіть загроза втрати скульптури через розбирання металу. Тоді Петро Куценко забрав свою роботу до двору майстерні. Там “Юність Дніпра” провела майже 13 років.
Як “Юність Дніпра” повернулася до міста
Нове життя композиції почалося вже після завершення радянської епохи. Під час оновлення набережної про роботу Петра Куценка згадали знову. У 2005 році скульптуру повернули у публічний простір і встановили на реконструйованій набережній Дніпра. Саме цей рік повернення зазначається в сучасному туристичному довіднику, підготовленому в Дніпровському національному університеті, а також у матеріалах про творчість Куценка.
Із датою можна зустріти певну плутанину: окремі каталоги називають 1997 рік, а в переліках пам’ятників трапляється 2006-й. Водночас джерела, які докладно описують історію самої композиції, пов’язують її повернення на оновлену набережну саме з 2005 роком.
| Етап | Що відбулося |
|---|---|
| 1982 рік | Петро Куценко завершив створення “Юності Дніпра” |
| 1984 рік | композицію вперше встановили на набережній |
| 1984 рік | невдовзі після відкриття скульптуру демонтували |
| наступні роки | робота змінювала місця зберігання і зрештою опинилася біля майстерні автора |
| 2005 рік | “Юність Дніпра” повернули на реконструйовану набережну |
У цьому й полягає одна з головних особливостей пам’ятки. Між створенням скульптури та її нормальним поверненням до міського середовища минуло понад два десятиліття. За цей час змінилися держава, назви міських об’єктів і саме ставлення до української культурної символіки.
Цікаві факти про “Юність Дніпра”
Біографія скульптури настільки незвичайна, що сама історія її переміщень стала частиною культурної цінності об’єкта.
- Петро Куценко створив композицію ще у 1982 році, приблизно за рік роботи;
- бронзова група важить близько 3,5 тонни, хоча завдяки сюжету візуально не справляє враження важкого монумента;
- перша спроба встановити її на набережній у 1984 році закінчилася демонтажем уже через короткий час;
- одним із ключових мотивів композиції є традиція пускання вінків на воду під час святкування Івана Купала;
- після багатьох років переміщень скульптура зрештою повернулася саме туди, де її сюжет сприймається найбільш природно – до берега Дніпра.
Що варто знати перед відвідуванням
Окремо планувати тривалу поїздку лише до цього об’єкта не обов’язково. Пам’ятник “Юність Дніпра” зручно включити у звичайну прогулянку центральною частиною Січеславської Набережної. Поруч розташований Дніпровський державний цирк, неподалік проходить Центральний міст, а сама набережна дає можливість продовжити маршрут уздовж річки.
Найцікавіше розглядати композицію не як окремий бронзовий об’єкт, а разом із навколишнім простором. Її задум напряму пов’язаний із водою, тому саме на березі Дніпра зрозуміло, чому автор обрав човен і дівчат із вінками.
“Юність Дніпра” вирізняється серед міських пам’ятників ще й відсутністю звичної героїчної урочистості. Це камерна за настроєм сцена про молодість, українську традицію та ріку, біля якої сформувалося місто. А непроста історія самої композиції додає їй ще один зміст: твір, який у 1980-х прибрали з міського простору через його українську образність, через десятиліття повернувся на набережну і став однією з її впізнаваних скульптур.
